Кокаин Columbia Пыть-Ях

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Новый день, новая закладка. Не могу поверить, как моя жизнь превратилась в эту чертову гонку за наркотиками. Я - наркоман. Знаете, таких, как я, встретишь на каждом углу. Там, где толкачи выставляют свои товары - под мостами, у грязных подъездов, в темных переулках. Вот и сегодня я встретил своего толкача. Чувак с именем Дима, называемый в наше время "толкомандером". Какая-то дичь! Он постоянно находится в состоянии вжарки. Из всех наркоманов, что я встречал, только он так громко орет о своих приключениях с диазами и чернушкой. Итак, я договариваюсь о встрече с ним на детской площадке. Сказал, что хочу покататься на качелях. "Kачели, кокаин и катарсис" - подумал я про себя. И вот, мы стоим на этой детской площадке, оборудованной качелями и горкой, которая, безусловно, никогда не предназначалась для наркоманов. Толкомандер достает свою сумку. Я знаю, там лежат его закладки. Он разворачивает ее передо мной, как настоящий дилер. Внутри лежат маленькие обертки с белым порошком, таким искрящимся, словно эльфийская пыль на Рождество. Я подхожу ближе, чтобы рассмотреть выбор. "У нас есть кольца, пакетики, листочки, и даже детские посылки" - говорит он, смеясь. Мой выбор падает на пакетик. Пакетик с кокаином, просто чтобы допить этот ментальный позитив. Он скользит по моей ладони, словно я поймал футбольный мяч. Теперь, когда у меня есть закладка, пора приступать к вжарке. Я достаю свою дорогую деревянную доску, на которой люблю дрочить наркотики. Все выглядит так реально, словно это жизнь после смерти. Как будто я настоящий бог. Я отмеряю нужное количество кокаина. Чиркаю его, рисую линии на доске. Дыхание задерживается в груди. Ох, братан, я готов вжариться! Подношу сложенную купюру к носу и вдыхаю линию, словно черта чернушки на бумаге. Счастье обрушивается на меня, словно буря. Вдруг все качели начинают кружиться быстрее и быстрее. Я сажусь на одну из них и отталкиваюсь ногами, в то время как ритм в моей голове усиливается. Все вокруг начинает расплываться, словно цветочная флора в сказочной стране. Но я знаю, что это всего лишь гандж, которую я выкурил перед этим, чтобы наступить на каток. Теперь я медленно качаюсь на качелях, чувствуя, как волны наслаждения накатываются на меня. Ветер ласкает мое лицо, словно нежные губы любимой девушки. Я находился на вершине мира, наблюдая сверху за всеми проблемами и невзгодами. Неужели вот в этом заключается счастье? Но, как всегда, это счастье недолговечно. Все мои чувства затихают, также быстро, как они появились. Качели замедляют свой ритм, подобно моему сердцебиению. Вскоре я понимаю, что нужно еще, еще и еще... Так проходит еще один день в жизни наркомана. День, полный закладок, толкачей, диазов, чирки и чернушки. День, когда я опять пытаюсь заполнить пустоту, никак не осознавая, что она никогда не будет заполнена ничем, кроме наркотиков. Употребление наркотиков - это игра с огнем, которую я беспощадно проигрываю каждый день.